Я – адвокат, i за часiв Радянського Союзу менi довелося захищати в судi украiнського дисидента Василя Стуса. Як виглядала адвокатура в радянськi часи добре вiдомо. Для тих, хто забув або не знае – нагадаю. Адвокат, крiм своеi, так званоi, приватноi практики, зобов’язаний був вести також i справи “за рознарядкою”. Так я став адвокатом на процесi Василя Стуса.
Я люблю вiршi Стуса, хоча тiльки недавно усвiдомив, талантом якого масштабу обдарувала його доля. Як i кожна талановита людина, вiн складно вписувався i життя, був у опозицii до системи.
Якщо хтось думае, що я мiг би врятувати Василя Стуса, – то вiн або брехун, або нiколи не жив у Радянському Союзi i не знае, що це таке. Рiшення за такими справами приймалися не в судi, а в партiйних iнстанцiях i КДБ. Суд тiльки офiцiйно затверджував уже винесений вирок. У тi часи суд захищав не людей, а устоi радянськоi системи.
У радянськi часи я не просунувся по службовiй лiнii саме тому, що не хотiв заради кар’ери вислужуватися. Зараз я i наша партiя працюемо над тим, щоб створити законодавчу систему, яка захищатиме людей, права людини, щоб нiколи не було можливостi повторення того, що сталося з видатним украiнським поетом Василем Стусом.